NEW YORK
ORCHARD
From orchard to city.
ORCHARD — осіння колекція Du’MO, натхненна садом наприкінці сезону. Глибокі кольори, нові фактури й форми, які природно переходять з осіннього пейзажу в міський гардероб.
Цього сезону ми вирушаємо до Нью-Йорка — міста, з яким пов’язана особиста історія бренду.
Героїня нашого City Guide — Саша Катаєва, операційна директорка Du’MO. Вона ділиться своїм Нью-Йорком: улюбленими місцями, мистецтвом, музикою та історіями, які не знайдеш у звичайному путівнику.
Neue Galerie
1048 Fifth Avenue, New York
Я жила в Нью-Йорку по кілька місяців і щоразу знаходила щось нове. Найчастіше через мистецтво, музику, людей і місця, до яких поступово прив’язуються особисті спогади. Мій інтерес до австрійської культури початку XX століття почався з Клімта, Шіле та книги Флоріана Іллієса «1913. Літо цілого століття». Мені подобається, як у ній мистецтво розкривається через життя людей: їхні стосунки, зустрічі, амбіції та особисті історії.
Тому, коли я вперше потрапила до Neue Galerie, усе склалося. Музей розташований у колишньому особняку на П’ятій авеню, навпроти Центрального парку. Тут зібрані роботи австрійських і німецьких митців, зокрема Густава Клімта, Егона Шіле та Оскара Кокошки. Сам будинок теж вартий уваги. Його збудували на початку XX століття, і він зберіг атмосферу старого Нью-Йорка.
Після музею я зазвичай заходжу до Café Sabarsky. Кава, сніданок, віденські десерти — і можна ненадовго уявити, що ти не на Манхеттені.
ЧОМУ Я ЛЮБЛЮ ЦЕ МІСЦЕ?
Тут мистецтво не закінчується біля картини. Воно продовжується в інтер’єрі, музиці, каві та людях навколо. І, звісно, я ніколи не проти хорошого віденського десерту.
Tomi Jazz
239 E 53rd Street, New York
Нью-Йорк — місто, де за хорошими речами іноді доводиться постояти в черзі. За джазом теж. Tomi Jazz — маленький японський джаз-бар у Midtown East. Його легко пропустити з вулиці, але всередині майже завжди людно.
Колись це був закритий клуб, переважно для японської спільноти. Сьогодні сюди приходять за живою музикою, саке, японським віскі та izakaya dishes. Я люблю такі місця: невелике приміщення, музиканти зовсім поруч, келих вина або віскі й можливість просто слухати. Іноді доводиться чекати на вхід, але для Нью-Йорка це цілком нормальна історія.
Чому я люблю це місце?
Тут усе заради музики. Можна прийти одній, сісти біля сцени й провести чудовий вечір. Головне — потрапити всередину.
NEW YORK PLAYLIST
Для цього гайду я також зібрала невеликий плейлист: музика для прогулянок, вечірніх вулиць і мого Нью-Йорка.
The Campbell
15 Vanderbilt Avenue, New York
The Campbell — бар у Grand Central Terminal, який раніше був приватним кабінетом фінансиста Джона Кемпбелла.Тут збереглися розписані стелі, дерев’яні панелі, великий камін та інтер’єр 1920-х років. Місце красиве саме по собі, але для мене воно стало особливим зовсім з іншої причини.
Одного вечора я познайомилася тут із барменом. Він пригостив мене розе, ми почали розмовляти — і звичайний вечір поступово перетворився на довгу розмову про життя. Про мрії, переїзди, життя далеко від дому та про те, як кожен із нас справляється зі своїми обставинами. Люблю, коли так трапляється. Ти заходиш просто випити келих вина, а виходиш із новою історією.
Чому я люблю це місце?
За випадкові знайомства, яких неможливо запланувати. І за нагадування, що іноді найцікавіше в Нью-Йорку починається з розмови з незнайомою людиною.
Sniffen Court
Sniffen Court, Murray Hill, New York
Sniffen Court — невеликий приватний провулок у Murray Hill, який виглядає так, ніби його випадково перенесли сюди з іншого століття. У 1860-х роках тут збудували десять цегляних стайнь і каретних сараїв для заможних родин району. Згодом їх перетворили на житлові будинки та студії художників.
Серед місцевих мешканців була скульпторка Мальвіна Гоффман. Її рельєфи з грецькими вершниками досі можна побачити наприкінці провулка.
Мені подобається стара архітектура Нью-Йорка, особливо коли вона захована там, де зовсім її не очікуєш. Sniffen Court — саме таке місце. За кілька хвилин від жвавих вулиць Манхеттена можна знайти маленький провулок, який майже не змінився за півтора століття.
Чому я люблю це місце?
За те, що Нью-Йорк досі вміє дивувати. Навіть якщо здається, що ти вже бачила все в цьому районі, варто звернути за наступний ріг.
Paley Park
3 E 53rd Street, New York
Paley Park — крихітний парк у Midtown, за кілька кроків від Fifth Avenue. Його відкрили у 1967 році як один із перших pocket parks — невеликих громадських просторів серед щільної міської забудови. Головна особливість парку — висока водяна стіна. Водоспад настільки гучний, що майже повністю перекриває шум вулиці. Мені подобається цей простий ефект. Ти все ще в центрі Манхеттена, але можеш сісти, випити кави й кілька хвилин ні на що не відволікатися.
Для гайду я також обрала музичний фрагмент An Evening in Paley Park — промодемо нового мюзиклу Етема Муслу, дія якого відбувається в Нью-Йорку 1973 року. У його центрі — герой, який щовечора приходить до Paley Park і поступово змінюється завдяки випадковим зустрічам. Мені сподобалося, що реальне місце отримало ще одну історію — цього разу музичну.
Чому я люблю це місце?
За можливість зробити коротку паузу, не виїжджаючи з Midtown. Іноді десяти хвилин біля водоспаду цілком достатньо.
Whispering Gallery
Grand Central Terminal, 89 E 42nd Street, New York
Whispering Gallery — одна з моїх улюблених історій про Нью-Йорк. Причому дізналася я про це місце зовсім не з путівника. Галерея розташована на нижньому рівні Grand Central Terminal, біля Oyster Bar. Її склепіння викладені плиткою Guastavino, а форма арок створює незвичайний акустичний ефект. Якщо двоє людей стануть у протилежних кутах і говоритимуть пошепки в стіну, вони чудово почують одне одного. Навіть попри шум вокзалу.
А тепер моя історія.
Одного разу хлопець, із яким ми тоді спілкувалися, запросив мене на ланч у Grand Central. Після обіду він привів мене до якогось коридору, попросив стати в кутку й прикласти вухо до стіни. Я, звичайно, не дуже розуміла, що відбувається, але вирішила подивитися, чим це закінчиться. Він відійшов на інший бік — і раптом я почула його голос так чітко, ніби він стояв поруч. Саме там він уперше сказав, що я йому подобаюся. Виявилося, про цю галерею він дізнався від своєї мами. Мені сподобалося, що він згадав цю маленьку сімейну історію й вирішив поділитися нею зі мною. До того дня я взагалі не знала, що в Grand Central є таке місце. Тож ефект спрацював — і акустичний, і романтичний.
ЧОМУ Я ЛЮБЛЮ ЦЕ МІСЦЕ?
Бо це дуже по-нью-йоркськи: один із найжвавіших вокзалів світу, тисячі людей навколо, а хтось у цей момент шепоче тобі щось особисте в стіну. І тепер у мене є власна історія, пов’язана з цим місцем.
Чому я люблю це місце?
Тут мистецтво не закінчується біля картини. Воно продовжується в інтер’єрі, музиці, каві та людях навколо. І, звісно, я ніколи не проти хорошого віденського десерту.
Neue Galerie
1048 Fifth Avenue, New York
Я жила в Нью-Йорку по кілька місяців і щоразу знаходила щось нове. Найчастіше через мистецтво, музику, людей і місця, до яких поступово прив’язуються особисті спогади. Мій інтерес до австрійської культури початку XX століття почався з Клімта, Шіле та книги Флоріана Іллієса «1913. Літо цілого століття». Мені подобається, як у ній мистецтво розкривається через життя людей: їхні стосунки, зустрічі, амбіції та особисті історії.
Тому, коли я вперше потрапила до Neue Galerie, усе склалося. Музей розташований у колишньому особняку на П’ятій авеню, навпроти Центрального парку. Тут зібрані роботи австрійських і німецьких митців, зокрема Густава Клімта, Егона Шіле та Оскара Кокошки. Сам будинок теж вартий уваги. Його збудували на початку XX століття, і він зберіг атмосферу старого Нью-Йорка.
Після музею я зазвичай заходжу до Café Sabarsky. Кава, сніданок, віденські десерти — і можна ненадовго уявити, що ти не на Манхеттені.
Tomi Jazz
239 E 53rd Street, New York
Нью-Йорк — місто, де за хорошими речами іноді доводиться постояти в черзі. За джазом теж. Tomi Jazz — маленький японський джаз-бар у Midtown East. Його легко пропустити з вулиці, але всередині майже завжди людно.
Колись це був закритий клуб, переважно для японської спільноти. Сьогодні сюди приходять за живою музикою, саке, японським віскі та izakaya dishes. Я люблю такі місця: невелике приміщення, музиканти зовсім поруч, келих вина або віскі й можливість просто слухати. Іноді доводиться чекати на вхід, але для Нью-Йорка це цілком нормальна історія.
Чому я люблю це місце?
Тут усе заради музики. Можна прийти одній, сісти біля сцени й провести чудовий вечір. Головне — потрапити всередину.
NEW YORK PLAYLIST
Для цього гайду я також зібрала невеликий плейлист: музика для прогулянок, вечірніх вулиць і мого Нью-Йорка.
Чому я люблю це місце?
За випадкові знайомства, яких неможливо запланувати. І за нагадування, що іноді найцікавіше в Нью-Йорку починається з розмови з незнайомою людиною.
The Campbell
15 Vanderbilt Avenue, New York
The Campbell — бар у Grand Central Terminal, який раніше був приватним кабінетом фінансиста Джона Кемпбелла. Тут збереглися розписані стелі, дерев’яні панелі, великий камін та інтер’єр 1920-х років. Місце красиве саме по собі, але для мене воно стало особливим зовсім з іншої причини.
Одного вечора я познайомилася тут із барменом. Він пригостив мене розе, ми почали розмовляти — і звичайний вечір поступово перетворився на довгу розмову про життя. Про мрії, переїзди, життя далеко від дому та про те, як кожен із нас справляється зі своїми обставинами. Люблю, коли так трапляється. Ти заходиш просто випити келих вина, а виходиш із новою історією.
Sniffen Court
Sniffen Court, Murray Hill, New York
Sniffen Court — невеликий приватний провулок у Murray Hill, який виглядає так, ніби його випадково перенесли сюди з іншого століття. У 1860-х роках тут збудували десять цегляних стайнь і каретних сараїв для заможних родин району. Згодом їх перетворили на житлові будинки та студії художників.
Серед місцевих мешканців була скульпторка Мальвіна Гоффман. Її рельєфи з грецькими вершниками досі можна побачити наприкінці провулка.
Мені подобається стара архітектура Нью-Йорка, особливо коли вона захована там, де зовсім її не очікуєш. Sniffen Court — саме таке місце.
За кілька хвилин від жвавих вулиць Манхеттена можна знайти маленький провулок, який майже не змінився за півтора століття.
Чому я люблю це місце?
За те, що Нью-Йорк досі вміє дивувати. Навіть якщо здається, що ти вже бачила все в цьому районі, варто звернути за наступний ріг.
Paley Park
3 E 53rd Street, New York
Paley Park — крихітний парк у Midtown, за кілька кроків від Fifth Avenue. Його відкрили у 1967 році як один із перших pocket parks — невеликих громадських просторів серед щільної міської забудови. Головна особливість парку — висока водяна стіна. Водоспад настільки гучний, що майже повністю перекриває шум вулиці. Мені подобається цей простий ефект. Ти все ще в центрі Манхеттена, але можеш сісти, випити кави й кілька хвилин ні на що не відволікатися.
Для гайду я також обрала музичний фрагмент An Evening in Paley Park — промодемо нового мюзиклу Етема Муслу, дія якого відбувається в Нью-Йорку 1973 року. У його центрі — герой, який щовечора приходить до Paley Park і поступово змінюється завдяки випадковим зустрічам. Мені сподобалося, що реальне місце отримало ще одну історію — цього разу музичну.
Чому я люблю це місце?
За можливість зробити коротку паузу, не виїжджаючи з Midtown. Іноді десяти хвилин біля водоспаду цілком достатньо.
Чому я люблю це місце?
Бо це дуже по-нью-йоркськи: один із найжвавіших вокзалів світу, тисячі людей навколо, а хтось у цей момент шепоче тобі щось особисте в стіну. І тепер у мене є власна історія, пов’язана з цим місцем.
Whispering Gallery
Grand Central Terminal, 89 E 42nd Street, New York
Whispering Gallery — одна з моїх улюблених історій про Нью-Йорк. Причому дізналася я про це місце зовсім не з путівника. Галерея розташована на нижньому рівні Grand Central Terminal, біля Oyster Bar. Її склепіння викладені плиткою Guastavino, а форма арок створює незвичайний акустичний ефект. Якщо двоє людей стануть у протилежних кутах і говоритимуть пошепки в стіну, вони чудово почують одне одного. Навіть попри шум вокзалу.
А тепер моя історія.
Одного разу хлопець, із яким ми тоді спілкувалися, запросив мене на ланч у Grand Central. Після обіду він привів мене до якогось коридору, попросив стати в кутку й прикласти вухо до стіни. Я, звичайно, не дуже розуміла, що відбувається, але вирішила подивитися, чим це закінчиться. Він відійшов на інший бік — і раптом я почула його голос так чітко, ніби він стояв поруч. Саме там він уперше сказав, що я йому подобаюся. Виявилося, про цю галерею він дізнався від своєї мами. Мені сподобалося, що він згадав цю маленьку сімейну історію й вирішив поділитися нею зі мною. До того дня я взагалі не знала, що в Grand Central є таке місце. Тож ефект спрацював — і акустичний, і романтичний.
Слідами Саші:
Manhattan
СЛІДАМИ САШІ:
MANHATTAN
МІЙ НЬЮ-ЙОРК НА КАРТІ
Шість місць, до яких я люблю повертатися.
